Рік написання : 1976р.
Рід: епос
Жанр твору: новела (автобіографічна основа).
Присвята : “Присвячено любові всевишній” (незвична присвята – не людині, а високому почуттю, звеличеному в новелі).
Тема : зображення складності людських стосунків через історію нещасливого кохання (любовний трикутник Михайло – Софія – Марфа).
Ідея : Возвеличення любові як високої християнської цінності. Любов у героїв – божий дар, почуття, яке вивищує людину над буденністю, очищує її.
Композиційні особливості:
- наявність обрамлення (розпитування матері сином) і трьох частин;
- переплетіння голосів Соні, Михайла та їхнього сина;
- зміщення часових площин (хронологічну послідовність подій порушено);
- кожний фрагмент має свого головного героя, але в центрі – образ Марфи.
Мотиви твору:
⇒«Сила кохання»⇒«протистояння влади й людини»
⇒«філософія життя»
⇒ «усепрощення»
⇒«романтики й прагматики»
Назва новели : символізує любовний трикутник – три долі головних героїв. У народі існувала віра не лише у приворотне зілля й приворотні замовляння, а й про відворотне зілля й відворотні замовляння. Щоб позбавити мук палко кохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, через старця чи малу дитину їй передавали своєрідне привітання: «Три зозулі з поклоном», що означало: забудь, покинь, залиш мене, відпусти. Оскільки зозуля гнізда не мостить, то таким чином людина мала зрозуміти, що її кохання приречене, тому треба забути, розлюбити.
Немає коментарів:
Дописати коментар